Покупець не заплатить на $50-70 більше за українське зерно лише тому, що логістика стала дорожчою через війну — Вадатурський

Вартість логістичного ланцюга для українського зерна через Дунай за умов обмеженої роботи портів Великої Одеси наблизилася до 85$/т. До повномасштабної війни експортна логістика коштувала близько 30$/т, а в найскладніші періоди 2022 року — сягала 150$/т. Про це повідомив генеральний директор «НІБУЛОНу» Андрій Вадатурський.

Читайте всі новини елеваторного ринку в нашому Телеграм-каналі

За його словами, зараз зростання світової ціни на зерно компенсує приблизно $20-25 подорожчання логістики. Однак решта — близько $50 на тонні — залишається всередині українського ланцюга і зрештою тисне на закупівельну ціну, яку отримує аграрій.

«Світовий ринок при цьому живе за власною ціновою логікою. Покупець порівнює українське зерно з продукцією інших країн і не заплатить на $50-70 більше лише тому, що наша логістика стала дорожчою через війну», — зазначив Вадатурський.

Він пояснив, що подорожчання логістики має наслідки не лише для виробника, а й для експортера. Коли зерно рухається повільніше, капітал довше залишається зв’язаним у товарі, зберіганні та логістиці. Щоб закупити у фермерів той самий фізичний обсяг зерна, потрібно більше оборотних коштів. Якщо такого фінансування немає, закупівлі сповільнюються саме тоді, коли виробнику найбільше потрібна ліквідність.

«У цьому і полягає принципова різниця між 2022-м та 2026-м. Чотири роки тому світ шукав спосіб вивезти зерно, яке вже було вирощене. Сьогодні ми повинні подбати, щоб Україна, яка до великої війни забезпечувала близько 12% світового експорту пшениці та 16% кукурудзи, змогла виростити наступний урожай», — зазначив гендеректор «НІБУЛОНу».

За його словами, потреба компанії в оборотному капіталі та торговельному фінансуванні лише на сезон 2026/27 оцінюється приблизно у $170 млн. Водночас Вадатурський зазначає, що доступ до такого фінансування залишається одним із головних обмежень для зернового сектору.

Він вважає, що частину системного воєнного ризику мають брати на себе міжнародні фінансові інституції, банки розвитку та уряди країн-партнерів. Серед можливих інструментів Вадатурський назвав гарантії, страхування воєнних ризиків, механізми first loss, довгострокове рефінансування та програми торговельного фінансування.

«У 2022 році вузьким місцем українського зернового експорту був доступ до моря. У 2026 році ним дедалі більше стає доступ до капіталу», — підсумував Вадатурський.

Читайте також: Балтійський маршрут здорожчує логістику українського зерна на 100$/т — Мінагро

Ірина Шевчук, Elevatorist.com, 2026 р.