Через порти Дунаю компанія Біоенерджі-Вінниця перевалила чверть всього свого експортованого зерна

«Біоенерджі-Вінниця» починаючи з жовтня 2022 року і до сьогодні відвантажила понад 30 суден і барж продукції на ринки Середземномор’я.

Про це повідомляє пресслужба компанії.

«Загальний обсяг нашого експорту через порти Дунаю перевищив 50 тисяч тонн зернових (пшениця, кукурудза, ячмінь), а загальний експорт з початку агресії 205 тис. тонн»,— підсумував Кирило Злочевський.

За словами генерального директора «Біоенерджі-Вінниця» Кирила Злочевського, налагодження логістики через річкові порти «Ізмаїл» та «Рені» стало одним із пріоритетних напрямків роботи компанії.

«Роботу з портами Дунаю ми розпочали в жовтні 2022 року, коли зерновий коридор вже активно працював. Це свідомий вибір, оскільки в умовах війни важливо мати «план Б». Ми розглядаємо перевезення річковим транспортом як альтернативу використанню глибоководних портів України. Таким чином ми створюємо для себе додаткову можливість диверсифікувати логістику»,— зазначає Злочевський.

Крім того, він наголошує, що використання Дунаю дає можливість поставляти продукцію до цілої низки важливих транспортних вузлів, таких як глибоководний порт Констанца (Румунія), а також відкриває доступ до країн Середземномор’я (Італія, Єгипет, Греція) та Туреччини.

В той же час, використання річкових портів має свої складнощі, які полягають, перш за все, в необхідності ретельної оптимізації логістики, оскільки цей вид транспорту є значно дорожчим за традиційні морські відвантаження.

«Використання Дунайських портів є менш вигідним за «глибокі води» через дорогий фрахт у перерахунку на тонну продукції, через підвищення вартості перевалки зернових, яке відбулося після блокади портів України»,— пояснює гендиректор «Біоенерджі-Вінниця».

Також, за його словами, важливим є той факт, що на сьогодні південні та центральні регіони України практично завершили експорт своєї сільськогосподарської продукції, але поки що залишається не реалізованою продукція з північних областей, що зумовлено високою вартістю логістики.

«Зараз доводиться докладати дійсно дуже значних зусиль, щоб дати можливість фермерам з північних областей експортувати їх продукцію. Ситуація ускладнюється через зниження попиту та цін на зернові, що робить вітчизняне зерно надто дорогим для переробників, що працюють в Єгипті, Туреччині та ЄС. Привести попит та пропозицію «до спільного знаменника» можливо лише за умови дуже детального планування логістики (автомобільні та залізничні перевезення, фрахт) та оптимізації кожного долара витрат»,— розповідає Злочевський.