На ринку соняшникового шроту Туреччини домінує один постачальник — і це не Україна

Ринок імпорту соняшникового шроту Туреччини за останні десять років поступово перетворився з майже рівної конкуренції між Україною та Росією у фактичне домінування одного постачальника. Про це повідомила керівниця редакційного контенту та аналітики ASAP Agri Вікторія Блажко, пише Latifundist.com.

Читайте всі новини елеваторного ринку в нашому Телеграм-каналі

За її словами, у 2015/16 МР частки України та Росії на турецькому ринку були майже рівними — близько 45% кожна. Уже до 2021/22 МР баланс змістився: Україна скоротила присутність до ~30%, тоді як Росія наростила її до ~50%.

Після 2022 року зміни різко прискорилися: у 2022/23 МР частка Росії зросла до ~75%, а України — знизилася до ~20% через проблеми з логістикою, переробкою та стабільністю поставок.

У 2024/25 МР Росія вже контролювала близько 90% ринку Туреччини проти 8% України, а в сезоні 2025/26 (вересень–лютий) — приблизно 90% проти 4%. Додатковим фактором стало мито ЄС на російський шрот (95 €/т із липня 2024 року), через що російські обсяги переорієнтувалися на Туреччину.

Водночас середній обсяг експорту українського соняшникового шроту до Туреччини, який раніше становив 300–370 тис. т на рік, після 2022 року різко скоротився: до 191 тис. т у 2022/23 МР, короткочасно відновився до 376 тис. т у 2023/24, а вже у 2024/25 впав до 81 тис. т. У поточному сезоні (вересень–березень 2025/26) — лише 18 тис. т.

В експортній структурі України частка Туреччини скоротилася з 8–10% до близько 1%. Натомість ключовим напрямом став Китай, який у 2025/26 МР акумулює близько 65% поставок. ЄС, попри зниження обсягів у цьому сезоні, залишається другим за значенням ринком.

Для Росії Туреччина, навпаки, зміцнила статус одного з ключових напрямів збуту. За даними OleoScope, у вересні–лютому 2025/26 МР експорт російського соняшникового шроту становив близько 1,01 млн т, з яких 312 тис. т було відвантажено до Туреччини.

Додатково на ринок вплинув дисбаланс виробництва. За даними ASAP Agri, у 2025/26 МР Росія зібрала 17–18 млн т соняшнику, тоді як в Україні врожай скоротився до 10,8 млн т.

Ціновий фактор також відіграв ключову роль. У лютому–березні 2026 року російський шрот торгувався на рівні 215–220 $/т FOB Чорне море, тоді як український — 235–240 $/т FOB POC. Різниця становила 15–20 $/т. На початку квітня ціни Росії зросли до близько 225 $/т через відновлення мита, однак продукція все одно залишається дешевшою та конкурентнішою на ринку Туреччини.

«У підсумку Туреччина обирає насамперед дешевший продукт, який водночас надходить від постачальника, що сприймається ринком як більш передбачуваний і надійний. У сегменті, де шрот є взаємозамінним, а собівартість кормів критична, саме цінова перевага визначає вибір, тоді як стабільність поставок закріплює цю перевагу», — підсумувала Блажко.

Читайте також: У Туреччині прогнозують скорочення врожаю кукурудзи та зростання виробництва пшениці у 2026 році

Ірина Шевчук, Elevatorist.com, 2026 р.