Андрій Ставніцер про розмінування портів, дефіцит зерна й протеїну та відбудову України після війни

Андрій Ставніцер
Андрій Ставніцер

Акціонер та засновник компаній MV Cargo, й групи компаній «ТІС» Андрій Ставніцер розповів про ситуацію з портами, розблокування експорту зерна морем та свій погляд на відбудову країни після перемоги в інтерв'ю LB live. Публікуємо відповіді на шість питань, які мають бути цікавими нашим читачам.

Яка ситуація із заблокованими портами в Україні?

Андрій Ставніцер: Близько 85 суден, так звані судна-примари, стоять сьогодні в українських портах. На рейді, всередині, деякі — з вантажем, але вони без екіпажів. Люди поїхали досить швидко. Покидали, обрізали так звані штормтрапи — це такі драбини, якими підіймаються на судна, — і поїхали.

Ситуація виглядає так, що в Україні сьогодні заблоковано 22-23 млн т зерна, що близько $12-15 млрд — недоотриманих грошей для аграріїв. Наші фермери, — найсміливіші фермери планети, — примудрилися закінчити посівну під бомбами. Але завдяки тому, що минулий рік у них був «жирний», ціни були чудові, вони посіялися, по суті, власним коштом, не дочекавшись ні від кого жодної підтримки. І зараз ми з вами чекаємо на врожай наступного року. Приблизно 30 млн т зерна скоро почне надходити на склади, які переповнені.

Якщо повернутися до можливостей експорту сухопутним шляхом, то сьогодні максимальна пропускна спроможність становить приблизно 1,5 млн т на місяць. При тому, що потрібно вивозити 10 млн т в місяць старого та нового врожаю. 10 млн т проти 1,5 млн т. Нескладно порахувати, що півтора мільйона не врятує нікого, особливо країни Африки.

Збір врожаю в Україні

Взагалі тут цікава історія, бо наше зерно в основному кормове. В країнах накопичують якусь кількість кормового зерна, та поступово згодовують його худобі. За нашими підрахунками, до кінця року зерно на складах почне потихеньку закінчуватися, і не буде чим годувати худобу. Тому на нас чекає не тільки продовольча криза на зернові, але і криза протеїну — на м'ясо, птицю. До наступного року ми побачимо значне зростання дефіциту, — деякі оцінюють до 50%, — у нас не буде іншого вибору, окрім як їсти менше м'яса.

Для країн Африки курятина — це базове, найдешевше м'ясо, яке найлегше вирощувати. Україна виробляє багато шроту від соняшникової олії, і воно йде в корми птахівництва. Тому не тільки кормове зерно ми не будемо експортувати, а й соняшниковий, соєвий, рапсовий шрот. Відповідно, його не буде отримувати худоба по всьому світу. А якась інша скотина в кремлі потиратиме руки й радітиме, що шантажує не лише Україну, а й 500 млн людей у ​​всьому світі.

Як довго може зберігатись зерно?

Андрій Ставніцер: Україна не пристосована до довгострокового зберігання зерна. Ми завжди працювали з обігу. Відповідно, ми збирали, накопичували, коротко зберігали та експортували продукцію. Є країни, які зберігають зерно роками, як Держрезерв: накопичили там мільйон тонн і зберігають. А ми — ні.

Для того, щоб зберігати зерно довго, потрібна аерація — провітрювання зерна. Коли через зерно пропускають повітря, воно стає менш вологим, сухішим. А там, де немає вологості, там немає грибка, нагрівання та гниття зернових. Ми це бачили минулого разу в Україні, коли, здається, Янукович запровадив квоти на експорт зерна. Воно почало псуватися, і я особисто водив посла США нашими зерносховищами, показував зерно тоді ще наших клієнтів, а зараз уже партнерів — компанії «Каргіл». Показував, як воно гниє, і що з ним буде, якщо не експортувати.

Подібна ситуація буде найближчим часом: будемо водити послів, ООНівців, і показувати, як гниють мільйони тонн зерна, які могли б годувати людей по всьому світу.

Як вирішити питання експорту, враховуючи, що українська сторона не брала участь у переговорах щодо розблокування портів в Анкарі?

Андрій Ставніцер: Те, що Україна не брала участі у цих переговорах, може навіть добре, — за принципом no look, no see. ООН, Туреччина та росія про щось мають домовитися, і дасть Бог, результатами переговорів стане розблокування українських портів. Що там вони росії дадуть у відповідь або на що закриють очі, нас з вами не стосуються, — це їхні справи. Щодо Азовсталі у них щось вийшло, я сподіваюся, і тут вийде.

Питання турецьких військових суден, — це питання мені ставлять регулярно. На жаль, наша проблематика не має військового вирішення, тому що торгове судноплавство — це не військовий флот. Це екіпажі, суднові агенти, навігація, — щось схоже на авіацію, але повільне, та більшого розміру. Я до того кажу, що жодна страхова не випустить ці судна у плавання без якихось домовленостей. На мій погляд, сьогодні ця домовленість може бути тільки через ООН, через якийсь гуманітарний коридор. Можливо, й справді під охороною військових суден, якщо це необхідно, і, швидше за все, турецьких.

TIS. Фото пресслужби компанії

Що треба зробити для розмінування моря і скільки часу це може зайняти?

Андрій Ставніцер: Я обговорював це питання з ООН, і моя відповідь звучала так: на розмінування українських портів потрібно приблизно 10 днів. Зараз техніка зробила великий крок в цьому питанні. Існує 2 види дронів, які це роблять. Я вже мовчу про дідівські методи, але існує два види сучасних дронів.

Є повітряні дрони, які літають. Такий дрон схожий на вертоліт, досить великий. Він літає в певному квадраті, сканує територію на присутність відірваних і плавучих мін, знаходить, ідентифікує, й туди виїжджає катер із саперами. Такі дрони сьогодні використовує Туреччина, Румунія. Періодично російські міни відриваються від якорів після шторму, навіть кілька разів закривали Босфор через це, — такі дрони літають та шукають ці міни. Є морські дрони, які плавають. Вони шукають міни, що знаходяться на певній глибині.

Якщо говорити про українські міни, то існує карта замінувань, і я впевнений, що наші військові можуть за тиждень зачистити коридор. Але я повторю, що потрібне якесь дипломатичне, гуманітарне рішення. Без нього суто військового рішення немає, — це моя думка.

Яким має бути відновлення економіки України?

Андрій Ставніцер: За час цієї жахливої ​​війни я зрозумів для себе одну важливу річ: не має значення, скільки будинків, інфаструктурних об'єктів, вокзалів чи складів розбомбили, важливо, скільки людей ми зберегли у фізичному та еміграційному сенсі.

Будь-які наші плани щодо відновлення України не мають сенсу, якщо виїдуть люди, які і є Україною. Люди, що тут живуть – це найцінніше. Тому основне завдання відновлення має бути направлене на збереження наших людей, на повернення тих, хто поїхав недавно або давно. І дати можливість цим людям відновлювати країну. А далі вже йде промисловість, яку ми хочемо відновити чи побудувати з нуля. Це вже тактика, але стратегія має стосуватися саме людей.

Куди інвестувати?

Андрій Ставніцер: Чому ми номер один з виробництва соняшникової олії у світі? Хтось розумний, — зараз важко відповісти, хто це був, — 20 років тому сказав: «Хлопці, хватить відправляти насіння соняшнику на експорт. Давайте введемо величезне мито на це насіння, і стимулюємо ринок будувати олієекстракційні заводи у нас». Треба знайти, хто це був, і поставити цій людині пам'ятник, бо протягом п'яти років в Україну прийшло кілька мільярдів доларів інвестицій. Всі найбільші компанії в галузі сільськогосподарської переробки, — «Каргіл», «Бунге», «АДМ», — побудували великі ОЕЗи по всій країні, і почали експортувати олію. Ми зробили додаткову вартість: перестали експортувати сировину, залучили технології, дали робочі місця, все закрутилося. Цю ж логіку треба застосувати до інших сфер: аграрної, металургії та багатьох інших. Ми маємо стимулювати додану вартість.

Ще один приклад. Коли covid-19 збавив оберти, стався сплеск торгівлі по всьому світу. Американці надрукували купу грошей, і всі почали надсилати товари до Штатів. У контейнерних ліній кількість контейнерів і суден була обмежена, тому вони почали обирати, кому продавати слоти на суднах. Хто зміг найбільше платити за контейнер? Країни, які робили додану вартість.

Україна не змогла, бо має низькомаржинальний сировинний бізнес, ми експортуємо сировину. Турки поїхали, українці не поїхали. Ми одразу програли на глобальній арені, бо не маємо додаткової маржі, звідки брати ці гроші. Тому ми повинні зробити акцент на brains, grains та added value. Причому brains потрібно робити з погляду їхньої локації тут: треба створити умови, щоб ці люди приїхали, працювали та жили в Україні.

Повне інтерв’ю дивіться на YouTube-каналі LB live